3 МІСЦЕ. БІЙЦІВСЬКИЙ КЛУБ

«Бійцівський клуб»  — культовий американський художній фільм 1999 року, екранізація однойменного роману Чака Поланіка, опублікованого у 1996 році. Ідея проекту належала продюсеру Лорі Зіскін, яка залучила до нього сценариста Джима Ульса і режисера Девіда Фінчера. Головні ролі в картині виконали актори Бред Пітт, Едвард Нортон і Гелена Бонем Картер.

Основна тема фільму, згідно з задумом авторів: конфлікт молодого покоління і системи цінностей споживацького суспільства, втілений в метафорі фізичного насильства. Безіменний головний герой картини (Едвард Нортон) є звичайним пересічним обивателем, який разом зі своїм приятелем Тайлером Дерденом (Бред Пітт) організовує підпільний бійцівський клуб.

З комерційної точки зору фільм не виправдав покладених на нього сподівань. Стрічка отримала чимало як позитивних, так і негативних оцінок з боку кінокритиків. Згодом її назвали найбільш суперечливою і найбільш обговорюваною картиною 1999 року, зламною віхою у розвитку візуальної стилістики кіно, а також презентацією нових настроїв у політичному житті Америки. Після виходу DVD фільм домігся комерційного успіху і набув статусу «культового», спричинивши відкриття численних реальних «бійцівських клубів».

На 18 вересня 2018 року фільм займав 10-у позицію у списку "250 кращих фільмів за версією IMDb.

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗРОБКА ЗАДУМУ

У 1996 році літературний консультант «20th Century Fox» запропонував на розгляд адміністрації компанії, на той момент іще не виданий, роман Чака Поланіка «Бійцівський клуб». Після того, як кілька продюсерів відхилили проект, Джош Донен і Росс Белл влаштували неоплачувану сесію читання роману акторами. Запис читання надіслали Лорі Зіскін, яка, прослухавши його, негайно придбала права на екранізацію книги за 10 000 доларів.

До написання сценарію Зіскін спочатку планувала залучити Бака Генрі, в минулому — автора сценарію фільму «Випускник», який за тематикою багато в чому подібний до «Бійцівського клубу». Утім, за протекції Донена і Белла, сценарій було доручено Джиму Ульсу. Із чотирьох кандидатур режисера (Пітера Джексона, Браяна Сінґера, Денні Бойла і Девіда Фінчера) обрано останнього, який був знайомий з книгою і навіть мав намір самостійно придбати права на її екранізацію.

МУЗИКА

Спочатку режисер планував запросити до написання музики до фільму гурт Radiohead, але згодом передав замовлення продюсерському дуетові Dust Brothers, які створили музичний супровід у постмодерновому дусі, насичений барабанними петлями, електронними шумами і обробленими комп'ютером семплами. Все це добре відповідало намірам Фінчера створити нестандартний, новаторський фільм.

КРИТИКА

Після прем'єри «Бійцівського клубу» на Міжнародному кінофестивалі у Венеції, думки провідних критиків розділилися полярно. Дженет Мейслін із «Нью-Йорк Таймс» високо оцінила режисуру і монтаж фільму. Проте, відзначила критикеса, при поверховому погляді фільм може бути інтерпретований як пропаганда насильства і нігілізму. Роджер Еберт із «Чикаго Сан-Таймз» назвав фільм «жорсткою і нещадною філософією», яка навряд чи буде оцінена аудиторією. Девід Ейзен («Ньюсвік») писав, що фільм являє собою «жахливу суміш вишуканих технологій, незрілої філософії, ядучої сатири та надмірного навантаження на органи чуттів з претензійним монтажем». Інші критики відзначали похмурість і «сируватість» мізансцен, хвалили гру Нортона і Пітта, проте вказували на нецікавість образу, втіленого Геленою Бонем Картер, критикували недостатню сатиричну силу картини, відсутність у ній жіночої та афро-американської перспективи, ставили під сумнів революційність її ідей тощо.

ЦІННОСТІ

Режисер Девід Фінчер охарактеризував «Бійцівський клуб» як сатиричну «чорну комедію». Задля уникнення надміру зловісної атмосфери Фінчер наситив фільм гумором, проте Едвард Нортон назвав стрічку «похмуро-комічним, сюрреалістичним поглядом на неспроможність молодого покоління взаємодіяти з системою цінностей, частиною якої вони себе вважають». Герої, що зазнали суспільної «кастрації», перетворилися на «покоління глядачів», тим часом як культура реклами визначає «зовнішні ознаки щастя» і стимулює їх до гонитви за матеріальними благами, якою підміняється прагнення до духовності. За словами Бреда Пітта: «Наше покоління має своєрідний механізм самозахисту: ми всі вболіваємо за спортивні команди, але самі не виходимо на поле. Успіх і неуспіх важать для нас чи не найбільше за все в житті».

Насильство у бійцівських клубах виступає як метафора почуття, радше ніж популяризація і оспівування рукопашного бою. Бійки являють собою матеріалізований опір суспільному інстинктові «ховання у коконі». Фізичне протистояння позбавляє страху перед болем і залежності від матеріальних ознак суспільної значущості, дозволяючи відчути щось по справжньому цінне. Коли ж у міру розгортання фабули фільму бійки трансформуються у революційний опір, головний герой відкидає його. Таким чином зміст «Бійцівського клубу» лишається неоднозначним, надаючи глядачам змогу інтерпретації на власний розсуд.

КУЛЬТУРНИЙ ВПЛИВ

«Бійцівський клуб» вважається однією з найбільш суперечливих і обговорюваних кінострічок 1999 року. Фільм було сприйнято як провіщення нової ери політичної думки в американському суспільстві. Разом з іншими видатними картинами 1999 року («Магнолія», «Бути Джоном Малковичем» і «Три королі») «Бійцівський клуб» визнано взірцем новаторства кінематографічної форми та стилю. Після виходу DVD, фільм набув статусу «культового». Успіх картини також сприяв підживленню цікавості до роману-основи.

Після виходу фільму в США почали з'являтися реальні бійцівські клуби (наприклад «Gentleman's Fight Club» у Менло-Парк (Каліфорнія), члени якого були здебільшого працівниками індустрії високих технологій). Діти і підлітки в штатах Техас, Нью-Джерсі, Вашингтон і Аляска також об'єднувалися у бійцівські клуби, розміщуючи в Інтернеті відеозаписи своїх бійок, що згодом призвело до розпуску клубів на вимогу влади. У 2006 році учасник одного з клубів в Арлінгтоні (Техас) зазнав тяжких тілесних пошкоджень, і продаж DVD з записом його побиття призвів до арешту шістьох підлітків.

Численні санкціоновані та несанкціоновані клуби виникали і виникають також в Україні.